Соловйов Станіслав Миколайович

Народився 30.06.1928, м. Новосибірськ. Інженер-механік, вчений в області триботехніки, публіцист, професор (1980), проректор з наукової роботи Миколаївського кораблебудівного інституту (1968-88 рр.). У 1952 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. З 1952 по 1955 працював на заводі ім. Марті (нині Чорноморський суднобудівний завод) груповим механіком, начальником цеху, комсоргом ЦК ВЛКСМ. З 1955 по 1958 роки працював другим секретарем Миколаївського обкому комсомолу, був відповідальним за будівництво шахти Миколаївська-Комсомольська (м. Донецьк). На Московському фестивалі молоді і студентів був радянським керівником делегації Парагваю. З 1960 року С.М. Соловйов працює в МКІ, з 1968 по дійсний час завідувач кафедри технології суднового машинобудування. Створив наукову школу в області триботехнології машинобудування, підготував 13 кандидатів наук. Автор більш 250 наукових праць, у тому числі 12 підручників і монографій, 50 авторських посвідчень СРСР і патентів (Австрія, Швеція, ФРН, Японія, Данія, Франція та ін.). Винахідник СРСР. Організував галузеву науково-дослідну лабораторію «Надійність машин і механізмів» і проблемну НДЛ «Комп'ютеризація навчання». Нагороджений: орден Знак Пошани (1981), орден Трудового Червоного Прапора (1985), три урядові медалі, три медалі ВДНГ СРСР. Відмінник Освіти СРСР і України. Голова обласної організації товариства «Знання» (з 1973 р.). З 1996 р. був Головою Вченої Ради Миколаївської філії Києво-Могилянської Академії. Дійсний член Академії наук суднобудування України. З 1978 року – член Наукової Ради АН СРСР (Росія) по тертю і змащенню.